Дати собі час на відновлення – це завжди акт турботи про себе, плекання й любові до себе. Мова йде про те, щоб ставитися до себе із повагою, любов’ю та із визнанням своєї цінності. Іншими словами: самоповага означає сприймати себе як внутрішньо цінну, унікальну й спроможну особистість; любов до себе – ставитися до себе з прийняттям, добротою та співчуттям; самовизнання – цінувати свої сильні сторони, уміння та добрі справи.

Цінності органічно пов’язані зі смислами. Д. Фабрі називає їх дорожніми знаками на життєвому шляху. Вони вказують суб’єкту його напрямок і наповнюють сенсом. Однак у залежності від обставин особа може втрачати певні цін ності, тобто втратити напрямок руху. Тоді життя здається безглуздим. Одним із способів полегшити переживання втрачених цінностей є актуалізація цінностей, які також є важливими, але за певних причин люди перестають їх помічати чи надавати їм значення.

Втрата свободи – це випробування, яке зачіпає найглибші шари людської ідентичності. Полон, окупація чи будь-яка інша форма примусової ізоляції не лише обмежує фізичний простір, а й руйнує звичну структуру “я”, викликає розщеплення між тим, ким людина була, і тим, ким вона здатна залишитися. Після звільнення постає завдання не лише фізичного відновлення, а насамперед переосмислення власного існування, повернення до себе через відновлення смислу, гідності й суб’єктності.

Втрата є невід’ємною частиною людського досвіду й може набувати різних форм: втрати дому, роботи, звичних соціальних зв’язків чи важливих життєвих ролей. Проте смерть близької людини належить до найболючіших переживань. Після такої втрати світ нерідко втрачає звичну опору: те, що ще вчора було зрозумілим і знайомим, раптом здається порожнім, хаотичним і далеким. Людина може переживати гострий біль, тугу, розгубленість, провину, злість, оніміння або внутрішню порожнечу. Такі р