Історії тренерів: Тімо Пурйо

Це історія про шлях в логотерапії нашого тренера Тімо Пурйо. PhD, засновника і головного тренера Інституту Віктора Франкла у Фінляндії, акредитованого логотерапевта з досвідом роботи у виправних колоніях для молоді, куратора української спільноти логотерапії.

Читайте англомовну версію в другій частині статті

Як розпочався ваш шлях у логотерапію? Що привернуло вас до цього підходу?

Під час роботи над своєю докторською дисертацією я досліджував питання духовного й етичного виховання та потребував нових ідей. Мій науковий керівник порадив мені нещодавно виданий фінський переклад книги Віктора Франкла «Воля до сенсу». Ця книга справила на мене величезне враження, адже надзвичайно точно сформулювала ті основоположні принципи, якими я вже керувався у своєму житті. Це було справжнє відкриття для мене.

Чи був якийсь конкретний момент або досвід, який переконав вас, що логотерапія стане важливою частиною вашого професійного життя?

Після прочитання цієї книги я зрозумів, що філософія Франкла — це справжній ріг достатку, з якого можна черпати нескінченно, і цього вистачить на все життя. Тому я вирішив прочитати всі книги Франкла мовою оригіналу — німецькою, якою володію, — і зробити викладені в них ідеї основою власної життєвої філософії та професійної діяльності.

Як логотерапія вплинула на вас особисто, поза вашою роботою психотерапевта та тренера?

Оскільки логотерапія зосереджується на духовності та етичних цінностях, вона стала фундаментом моєї власної життєвої філософії, яка спрямована на гідне й добре життя. Завдяки її структурованим і глибоко обґрунтованим принципам я можу свідомо прагнути до постійного духовного зростання, розвитку своєї особистості та вдосконалення себе як людини — для себе й для інших. А передусім — бути здатним поширювати любов у світі.

Як ви інтегруєте логотерапію у свою нинішню роботу? У яких сферах чи з якими клієнтами вона є для вас особливо цінною?

Логотерапія разом з іншими сумісними філософськими підходами становить основу моєї терапевтичної та викладацької діяльності, а також моїх наукових досліджень і письменницьких проєктів.

Я переконався, що логотерапія є особливо цінною у роботі з людьми, які переживають екзистенційні кризи, страждають на депресію або мають суїцидальні думки й не розуміють причин свого стану.

Як розпочалася ваша співпраця з українською логотерапевтичною спільнотою і що вона означає для вас?

Це була кумедна випадковість. Після того як Росія розпочала повномасштабну агресивну війну проти України, я замислився над тим, як міг би допомогти українцям, використовуючи власний досвід у логотерапії.

Одного дня восени 2022 року я отримав повідомлення в Messenger від Наталії Хмельової, у якому вона написала, що мене вже чекають на запланованій зустрічі в Zoom. Це було непорозуміння. Наталія намагалася зв’язатися з іншим Тімо, але натрапила на мій профіль у Facebook, де згадувалася логотерапія.

Зрештою ми домовилися, що я долучуся до нової зустрічі разом із тим іншим Тімо, якого я знав і з яким уже співпрацював. Спочатку я погодився прочитати одну лекцію, потім — цілу серію лекцій, а згодом узяв на себе загальну відповідальність за першу повноцінну програму підготовки логотерапевтів для українців.

Співпраця з українцями стала для мене одним із головних способів реалізовувати сенс і призначення мого життя.

Які сильні сторони чи якості українських студентів і фахівців, які вивчають логотерапію, найбільше вразили вас?

Я завжди захоплювався їхньою жагою до знань, прагненням і здатністю одразу застосовувати логотерапію на практиці. Також мене дуже тішить, що їм це чудово вдається.

Не менш вражає їхній ентузіазм і сміливість одразу починати передавати свої знання найрізноманітнішим цільовим аудиторіям.

Загалом я щиро захоплююся природною життєстійкістю українців. У ній я бачу багато спільного з національним характером фінів. Попри всі випробування, українці зберігають здатність із надією дивитися в майбутнє.

Що б ви хотіли сказати людям, які зараз вивчають логотерапію або лише замислюються над тим, щоб розпочати цей шлях?

Важливо зрозуміти й прийняти, що це подорож довжиною в життя. Вона потребує наполегливості, але водночас приносить надзвичайно глибоку винагороду.

Логотерапія — це не просто невелике доповнення до того, що ви вже знаєте. Це цілісна життєва філософія, яку можна — і варто — застосовувати як у власному житті, так і у професійній діяльності.Надзвичайно захоплює й те, що ви завжди можете відкрити для себе щось нове або побачити вже знайоме під новим кутом. Ця можливість ніколи не вичерпується.

Тому навчання, засвоєння та практичне застосування логотерапії ніколи не завершуються. Я рекомендую кожному стати на цей шлях і продовжувати впевнено ним рухатися.

How did your journey into logotherapy begin? What drew you to this approach?

While I was doing research for my doctoral dissertation and needed more ideas regarding spiritual and ethical education, my supervisor suggested a recently published Finnish translation of Viktor Frankl's book The Will to Meaning. The book spoke to me greatly, because it perfectly articulated the central principles that I had already followed. So I had huge aha moments from it.

Was there a particular moment or experience that convinced you logotherapy would become an important part of your professional life?

After reading the aforementioned book, I realized that Frankl's philosophy offers a cornucopia (horn of plenty) from which to draw, and that there is enough to last a lifetime. So I decided to read all of Frankl's books in the original German, which I master, and to use the ideas they developed as the basis for my own philosophy of life and professional activities.

How has logotherapy influenced you personally, beyond your work as a therapist and trainer?

Because logotherapy is centered on spirituality and ethical values, it provides the foundation for my own philosophy of life, which aims for a dignified and good life. With its structured and well-founded principles, I can consciously strive to continually grow spiritually, develop my personality, and become a better person for myself and others. And above all, to be able to spread love to the world.

How do you integrate logotherapy into your current work? In what settings or with which clients do you find it especially valuable?

Logotherapy, along with other compatible philosophies, forms the basis of my therapy and training work, as well as my research and writing projects. I have found logotherapy to be particularly valuable when working with clients who are experiencing existential crises or are depressed and suicidal, and do not understand the reason for this.

How did your collaboration with the Ukrainian logotherapy community begin, and what has this experience meant to you?

It was a funny coincidence. After Russia launched a full-scale war of aggression against Ukraine, I was thinking about how I could help Ukrainians using my own logotherapy experience. One day in the fall of 2022, I received a Messenger message from Nataliia Khmelova stating that they were expecting me for an arranged Zoom meeting. It was a misunderstanding. Nataliia was trying to reach another person named Timo and had come across my Facebook profile, which referred to logotherapy. However, we agreed that I would participate in a new meeting together with this other Timo, whom I knew and had collaborated with. I first promised to give one lecture, then a whole series of lectures, and later I took overall responsibility for the first full-scale logotherapist training for Ukrainians. Cooperation with Ukrainians has become a central means for me to fulfill my life's meaning and purpose.

From your perspective, what strengths or qualities have you noticed in Ukrainian students and professionals studying logotherapy?

I have always admired their thirst for knowledge and their desire and ability to apply logotherapy in practice immediately. I have also been delighted by their success in doing so. It has also been amazing to see their enthusiasm and courage in immediately starting to spread their knowledge to many target groups. Overall, I have admired the innate resilience I have observed in Ukrainians, which I have seen parallels to the Finnish national character, and their ability to orient themselves hopefully towards the future despite everything.

What would you like to say to people who are currently studying logotherapy — or are still wondering whether to begin this journey?

It is good to understand and accept that it is a lifelong journey that requires perseverance but is extremely rewarding. So it is not just a small addition to what was before, but a comprehensive philosophy that can be applied to both your own life (and you should) and your professional activities. It is also extremely fascinating that you can always understand something new or in a new way, and this opportunity never runs out. So learning, adopting, and applying logotherapy is never finished. I recommend that everyone embark on this path and continue to progress along it.