Сутність 7-ступеневої моделі Джеррі Лонга в профілактиці суїциду
Це третя частина матеріалу на базі презентації семінару "Превенція суїцидів" нашого тренера Тімо Пурйо, PhD, засновника і головного тренера Інституту Віктора Франкла у Фінляндії, акредитованого логотерапевта з досвідом роботи у виправних колоніях для молоді, куратора української спільноти логотерапії. Читайте перші дві частини за посиланнями:
Ще однією логотерапевтичною моделлю запобігання самогубствам, на яку варто звернути увагу, є 7-ступенева модель Джеррі Л. Лонга-молодшого «Логотерапевтичне втручання у трансцендентальні кризи». Джеррі Лонг був культовою постаттю в логотерапії, якого Франкл назвав «живим свідченням непокірної сили людського духу». У віці 17 років Лонг залишився паралізованим від шиї вниз. Прочитавши книгу Франкла «Людина в пошуках сенсу», він написав йому: «Я вважаю своє життя сповненим сенсу та мети. Позиція, яку я обрав, стала моїм життєвим кредо: я зламав шию, але це не зламало мене. Я вірю, що моя інвалідність лише посилить мою здатність допомагати іншим. Я знаю, що без страждань той ріст, якого я досяг, був би неможливим».
Ця модель виникла на основі досвіду роботи з клієнтами, які пережили раптову кризу та намагалися або замислювалися про самогубство. Спільними рисами були: 1) вони пережили тяжку втрату, з якою не змогли успішно впоратися; 2) вони по-справжньому не розпочали процес скорботи, який є настільки важливим для одужання; 3) вони відчували екзистенційну порожнечу; 4) у них розвинулася те, що Лонг називає «емоційною та духовною короткозорістю» — сильно обмежене бачення, за якого вони бачили лише один остаточний і негативний результат — самогубство. Прислухаючись до своїх клієнтів і навчаючись у них, він розробив модель розширеного кризового втручання, яка передбачає продовження терапії після успішного подолання кризи.
Найвизначнішою особливістю цієї моделі є те, що терапія триває навіть після того, як клієнт повернувся до попереднього рівня функціонування. Клієнт має отримати можливість досягти рівня самоперевершення, що є сутністю логотерапевтичної профілактики самогубств, а також, у більш загальному сенсі, процесу допомоги, заснованого на логотерапії.
Сьомий етап — подолання травми — можна описати як поступове піднесення до духовного рівня функціонування. Метою на цьому етапі є допомога клієнту у розвитку духовних здібностей та виявленні різних можливостей сенсу. Принцип полягає в наданні допомоги доти, доки особа, якій допомагають, не досягне таких духовних навичок, що зможе самостійно шукати, знаходити та реалізовувати цінні сенси у своєму житті. Після остаточного виписування клієнт, ймовірно, матиме зміцнене відчуття особистої ідентичності, сильну орієнтацію на сенс, розвинені духовні навички та чітке відчуття мети та напрямку. Як результат, ймовірність рецидиву значно знижується.
Логотерапевтичне трансцендентальне втручання у кризових ситуаціях
7 етапів втручання
Поточний рівень функціонування
Початок кризи
Швидке занурення у відчай
«Досягнення дна»
Поступове поліпшення під час клінічного втручання
Повернення до попереднього рівня функціонування
«Подолання травми»
Пунктирна лінія: базовий рівень функціонування
Деякі люди долають різні кризи у своєму житті, інтуїтивно задіюючи зухвалу силу свого духу.
На етапах 2 та 3 людина не використовує зухвалу силу свого духу. Тому здійснюються заходи, спрямовані на послаблення та протидію руйнівній силі кризи і водночас поліпшення прогнозу для пацієнта з урахуванням подальшої терапії.
На етапі 4 людина безсила, відчуває, ніби опинилася в емоційному піску, у бездонній ямі, і не бачить іншого виходу, окрім самогубства.
Основна увага на цих етапах приділяється налагодженню гарних міжлюдських стосунків як основи для співпраці, що ґрунтується на духовно-діалогічному зв’язку взаєморозуміння;
зміцнюється здатність використовувати бунтівну силу духу як відправну точку для руху до самотрансценденції; розпочинається пошук свого унікального сенсу та мети в житті як наріжний камінь майбутнього здорового життя.
Мета полягає в тому, щоб зміцнити життєву нитку людини, спонукаючи її якимось чином сказати «так» життю; «це випробування для тебе, щоб з’ясувати, чи завершилася твоя місія на землі; якщо ти живий, відповідь — «ні»»; логотерапія триває, коли зародилася надія і було дано відповідь «так» життю.
Було би помилкою, якби допомога закінчувалася на 6 етапі. Тому нижче ми розглянемо, що відбувається на етапі 6 та 7.
Що є найважливішим у логотерапевтичній профілактиці самогубств
Крок 3 може мати вирішальне значення. Клієнт «прив’язаний» до певного рівня надії»:
базується не стільки на дерефлексії чи інших техніках (на що наголошує Джеррі Лонг), скільки на здатності логотерапевта створити у клієнта відчуття надії завдяки власному люблячому та вселяючому довіру ставленню;
найголовніше на цьому етапі — налагодити з клієнтом міжособистісні стосунки, що ґрунтуються на логотеоретичній любові та довірі, яку вона породжує;
«Ти це переживеш» може звучати як слова надії, так і зневажливо, тому будьте чуйними та покладайтеся на свою інтуїцію. Пам’ятайте про принцип індивідуалізації!
Щоб надія була правдоподібною, а не порожніми словами, які лише посилюють відчай, необхідно також визнати страждання клієнта; однак за допомогою дерефлексії клієнту не дозволяється залишатися їхнім в’язнем. Перш за все, особистість клієнта (клієнт як духовна особистість і істота, здатна приймати рішення) має бути визнана через повагу, любов і шану.
На 4-му етапі поспіх не допоможе. Натомість метою є домовитися з клієнтом, що він «сьогодні не накладе на себе руки». У довірливих стосунках можна також використовувати гумор: «Що ти тут робиш, ти ж мав накласти на себе руки?» (знову ж таки, пам’ятайте про чуйність та інтуїцію).
Логотерапевтичне трансцендентальне втручання у кризових ситуаціях означає, що разом із людиною, якій надається допомога, ми піднімаємося на вищий духовний та етичний рівень, ніж раніше, рухаючись у напрямку цінного та змістовного життя.
Передумови для відповідального ставлення до людства зростають і розвиваються, доки не стануть здатними самостійно продовжувати шлях самоосвіти та саморозвитку. До цього моменту зустрічі поступово скорочуються, аж до їхнього повного припинення.
Крок 6. Повернення до попереднього рівня функціонування
Хоча багато аспектів у житті клієнта знову налагодилися, його самооцінка покращилася, а життєві перспективи стали кращими, ніж раніше, він ще не набрав достатньої сили, щоб досягти рівня самоперевершення, що є метою логотерапевтичного втручання. Тому терапія має тривати, щоб допомогти клієнту досягти кінцевої стадії.
Крок 7. «Подолання травми»
До цього клієнт жив «нормальним» життям. Логотерапевтична мета кроку 7 полягає в тому, щоб допомогти клієнту досягти рівня буття, що визначається самоперевершенням. Усі «4 логотерапевтичні методи» доцільно застосовувати відповідно до індивідуальних потреб клієнта.
Найефективнішою технікою є зміна установок як духовно-конфронтаційне втручання, що здійснюється у прямолінійній манері (не забуваючи про силу гумору). Наприкінці лікування клієнт досягає кінцевої мети логотерапевтичного втручання: самоперевершення та актуалізації етичної сутності особистості.
